Жимолость звичайна – це листопадний чагарник до 3 м заввишки. Формує розлогу рихлу крону. Росте на дерново-підзолистих, легких суглинках, суглинках та чорноземах. Посухостійка та холодостійка рослина. До світла невибаглива, тіневитривала. Легко витримує формуючу обрізку та має високу енергію росту. Густа посадка та регулярне підрізання гілок здатне створювати майже непролазні хащі. За це, та за свою невибагливість до умов вирощування, жимолость стала однією з найпопулярніших рослин для формування живоплоту.
Жимолость також використовують для формування невисоких бордюрів та зелених огорож. Яскрава зелень куща слугує чудовим фоном для декоративних груп. Рослину застосовують в озелененні на місцях з активними процесами ерозії, на схилах та крутих обривах. Також використовують в поодиноких посадках, де кущ найкраще виглядатиме посередині сонячної галявини. Та більш характерним його застосуванням є групові посадки, де він може виступати і як фон, і як активний елемент. Жимолость чудово розвивається поруч з хвойними кущами та іншими рослинами, але погано уживається з березою.
Жимолость часто використовують в озелененні берегів водойми завдяки її здатності укріплювати схили, але потрібно пам’ятати, що вона не любить заболочені землі, та землі з високим заляганням ґрунтових вод. В старих та густих кущах цієї рослини дуже полюбляють гніздуватися шпаки – головні збирачі слимаків в садках. Рослина вирізняється високою стійкістю до хвороб, проте інколи хворіє плямистістю листа та страждає від попелиці та щитівки.
Важливо!!! Жимолость буває їстівною та неїстівною. Відрізнити ягоди можна за забарвленням: плоди синього кольору можна куштувати, а ось червоні та жовті ягоди — отруйні. Наприклад, лісова жимолость звичайна зовнішньо схожа на червону смородину, але дуже небезпечна, їсти її не можна.
