Липа

Липа. Загальна характеристика

Липа (Tilia) – одне з найпопулярніших листопадних дерев, що мали з давніх давен важливе значення і шанування. Вперше згадки про липу зустрічаються у роботах Феофраста (бл. 372 р. е.). Грецька назва липи “Tileia”  означає: «дерево, що полюбляють бджоли» або «дерево, що приваблює бджолині рої». Символічно липа характеризує жіночність, ніжність, шанована як «дерево-мати». «Липа і нагодує, і лікує, і взує» - говорили наші предки, бо з неї отримували цілющий мед, з деревини вирізали предмети побуту: ложки, чашки, ковшики, предмети побуту, ще колись робили взуття-лапті. Один з місяців в Україні також має назву, що походить від липи - липень. Цього місяця ліси та насадження, вкриті зверху донизу запашними квітами, наповнюються медовими ароматами, а навколо плідно працюють бджоли, збираючи нектар.  Цвітіння продовжується протягом двох тижнів. Зацвітає в природних умовах достатньо пізно, лише після 20 року життя, деякі насадження лише через 30 років. Існує багато різновидів липи. ЇЇ зустрічають с садах, парках, скверах, бульварах. Ареал зростання саджанців дуже широкий: від Британії до європейської частини Росії, Кавказу, Болгарії, Італії, Іспанії. Зустрічається навіть в північних регіонах Норвегії, Фінляндії.  Частіше вона зростає в теплих та вологих регіонах. ЇЇ можемо  впізнати за характерним округлим серцеподібним зубчастим листям, червонуватому стовбуру та далі ніжного відтінку корі. Одна з найпоширеніших – липа серцеподібна. Липа зростає у висоту до 10-30 м. ЇЇ крона щільна та густа, створює великі затінені своєю кроною ділянки. Квітує ніжно-жовтими, ароматними квітами, що зібрані у суцвіття. З них формується маленьке насіння, що нагадує горошину на окремих стеблинках з листяним крильцем, воно допомагає розлітатися насінню якнайдалі від дерев, так проходить природне розмноження. Восени зелене листя лип зафарбовується в золотисто-жовті відтінки, контрастуючи з блакитним небом, ефектно виділяючись навіть серед інших яскравих мотивів. До самої зими пагони з горішками ще височіють на деревах, розгойдуючись вітром. Ними взимку харчуються різні види зимуючих птахів: снігурі, чечітки, чижі, навіть польові миші збирають їх до своїх нірок, вживаючи їх з насолодою. Наші предки завжди липу використовували в побуті та лікування різноманітних захворювань: нежиті, бронхіті, захворюванні нирок та сечового міхура, як потогінний, жарознижувальний засіб, заспокійливий засіб при нервовому напруженні, при легких порушеннях травлення та обміну речовин. В косметології липовий сік покращував ріст та стан волосся, використовується для полоскання та дезінфекції ротової порожнини, має протизапальний ефект. З насіння липи можна отримати олію, яка за смаком нагадує мигдальну, а ядро вживають в їжу, як і волоські чи ліщинові горіхи. З листя та цвіту заварюють смачний та корисний чай, а з молодої кори та пагонів плели різні господарські вироби. Липа корисна не тільки для людини, але і для лісу. В її листі міститься велика кількість кальцію – це своєрідне органічне добриво, що покращує поживні властивості грунту. А в поєднанні саджанців з сосною, сосна краще розвивається, на відміну від того, щоб сосна росла в моно посадках.

Умови вирощування та догляду

До роду липи входить до 40 видів, які характеризуються як високі стрункі листопадні дерева з ажурною рівномірною кроною і прямим стовбуром з корою сірого забарвлення.  Саджанці добре витримують тінь, поступаючись тільки ялиці, ялині, буку та грабу, добре зростають і на відкритому просторі, димо-та газостійка, непогано переносить забруднення повітря, морозостійкість більшості видів на високому рівні. Має потужне та міцне коріння, добре протистоїть вітровим навантаженням.  В грунтах саджанці віддають перевагу свіжим вапняним, багатим гумусом та на мінеральні речовини, не виносячи засоленість і заболоченість. Чудово витримує обрізку та формування. З неї виходять чудові високі живі огорожі.

Види липи

З видів липи найпопулярніші: липа дрібнолиста, або серцеподібна (tilia cordata)- дерево, 30 м у висоту і 1м в діаметрі, з густою куполоподібною кроною і струнким прямим стволом.

Липа крупнолиста, чи плосколиста (tilia platyphyllos) - дерево, що досягає 40 м у висоту, з густою широкопірамідальною кроною, яка досягає 12 м. 

Липа звичайна чи європейська (середня) - (tilia vulgaris, tilia europea), зростає до 20 м,  є єдиним гібридом липи дрібнолистової та крупнолистої.

Липа кавказька (tilia begoniifolia, tilia caucasica) – досягає до 40-45 м у висоту, має округлу яйцеподібну широку крону, поширюється в гірський районах Кавказу та Криму.

Липа кримська (tilia euchlora) – до 20 м у висоту, має густу вузьку пірамідальну крону, має повільний ріст.

Липа войлочна чи срібляста (tilia tomentosa) - декоративний вид липи заввишки до 30-35 м з густою та пірамідальною кроною, повільноросла, дуже посухостійка, майже не пошкоджується комахами.

Липа манчжурська (tilia mandshurica) – до 20 м у висоту, має густу овальну та широку крону до 8 м, популярна в міському озелененні.

Липа монгольська (tilia mongolica) - невисоке дерево до 10 м заввишки, має ажурну овальну крону, зелене листя схоже на березове, знизу сизуватого відтінку.

Липа амурська (tilia murensis) – дерево до 20-25 м у висоту, дуже цінується в регіонах Далекого Сходу за деревину та чудові властивості медоносу.

 Липа сибірська (tilia sibirica) – характерний прямий стовбур, заввишки 25-30 м. Характерна для регіону Західного Сибіру, звідки і має назву.

Липа американська (tiliaa аmericana) – досить велике дерево у висоту до 40 м, широкої округлої крони, має крупні квіти, має всі позитивні властивості, характерні типовій формі.