Багато хто вважає, що традиція білити дерева збереглася лише на теренах пострадянських країн та жодного функціонального значення для рослин не має, лише шкоду.

 

Але дерева білять не тільки в Україні, але і в Турції, Бельгії чи Флориді, наприклад. Дебати про доцільність цієї процедури точилися в Америці більше ста років тому. Проблема у тому, що не коректно говорити про загальну практику нанесення вапна на дерева, потрібно розглядати конкретні дерева, конкретні умови зростання та конкретні склади розчину, адже одного лише вапна буває недостатньо. Це процедура, яка повинна виконуватися за певних умов та правил.

 

Побілкою дерев займаються наприкінці жовтня та в листопаді, в сухий та сонячний день, до настання заморозків. Температура повітря не повинна знижуватись нижче +4ºС. Осіння побілка захистить рослину від утворення морозобійних тріщин на стовбурі. Наприкінці лютого чи в березні побілку поновлюють.

 

Необхідно обробляти розчином весь стовбур та не менше 1/3 скелетних гілок, це приблизно 1,5-1,7 м від землі. Молоді дерева білять до початку розгалужень.

Стовбур необхідно підготувати, для цього його очищують від мохів, лишайників та кори, що вже відшаровується. Очищення проводять вручну, без використання щіток, скребків та інших інструментів, здатних травмувати кору. Потім її обробляють розчином мідного купоросу для дезінфекції. Можна використовувати мильно-зольний розчин чи зольний луг – вони теж мають сильні дезінфікуючі властивості, проте не призводять до накопичення міді в корі, котра в віддаленій перспективі може сильно нашкодити рослині. Після дезінфекції проводиться лікування ран та вже потім наноситься тонкий шар побілки.