Горобина

Горобина. Загальна характеристика

Горобина (Sorbus) – рід, в склад якого входять невисокі кущі та дерева, що відносять до родини розоцвітих (Rosaceae), їх можна схрещувати з іншими представниками сімейства: грушею, яблунею, мушмулою, аронією. Вони поширені переважно в північній півкулі, і загалом нараховують до 34 дикорослих видів, а культивують лише 3. Найбільш поширені - горобина звичайна, горобина домашня, горобина скандинавська, горобина грецька, турецька, горобина кримська, горобина проміжна. Більшість має назву від місцевості,де вона зустрічається. В культурі також відома чорноплідна горобина, яку широко використовують не тільки в озелененні ділянок, а й  для побутових та фармацевтичних цілей. В Україні горобина поширена в лісах та вздовж річок на піщаних та кам’яних берегах, в культурі вирощують як декоративне дерево. Це яскраве функціональне дерево з ажурною кроною, особливо радує перехожих гронами яскравих ягід. Протягом багатьох століть вона вважалася магічним деревом, і її висаджували поблизу будинків для захисту від злих сил. Традиційно саджанці горобини висаджуються по периметру ділянки. За характеристика горобина невибаглива рослина, росте на суглинкових грунтах, посадку проводять навесні чи восени, у зволожену землю, підтримуючи помірну вологість,  додати комплексні мінеральні добрива  та замульчувати корою чи торфом для збереження від випаровування, захисту від бур’янів. В обрізці особливої потреби немає, лише санітарного типу – обрізка сухих та зламаних гілок. При формуванні крони створює густу крону, яка інколи потребує прорідження. Горобина - морозостійка культура, але нові сорти часто потребують  вкутування крони в молодому віці. У вересні збирають врожай, але якщо ягоди і залишаються на деревах, то ними ласують птахи, що не відлітають, тобто це послугує їм харчами в холодний період.

Особливості

Горобина  зростає у висоту від 5-20 м, має сіру гладку кору, молоді пагони - червонуваті та мають невелике опушення. На дереві формується листя темно-зеленого переважно кольору та сизуватого відтінку знизу, також часто має легке опушення. Квіти-невеликі, зібрані у суцвіття, і мають забарвлення білого чи рожевого кольору.  Цвітуть у травні-червні, а достиглості набувають у вересні. Потім з них формуються невеликі ягоди, що по формі нагадують маленькі яблучка, за кольором переважно помаранчеві чи червоні, інколи бувають жовті, і чорноплідна горобина формує чорні ягоди. На смак вони терпкі та гіркуваті, а після заморожування додається кисло-солодких смак. Оскільки горобина має великі харчові цінності, то її заготовляють  у великих об’ємах для виготовлення соків, джемів, варення, настоянок, лікарських препаратів, сушать.  В складі ягід містить велика кількість вуглеводів, фенольних сполук, терпеноїдів, каротину, вітамінів С, Е, К,В,  та безліч інших речових, які добре впливають на організм людини.  Крім квітів та ягід також у медицині використовують і кору, і листя. Найчастіше з них готують препарати, що застосовуються при вітамінній недостатності, для лікування нирок, печінки мають кровоспинну дію, сечогінну, жовчогінну, при цукровому діабеті, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі. Деревина-досить міцна, тому застосовують у столярній справі та для виготовлення меблів. Ландшафтні дизайнери полюбляють горобину використовувати у своїх композиціях, використовуючи її різноманітність і можливості. Особлива декоративна форма – плакуча, достатньо стійкий сорт в наших умовах, красива ажурна крона, що падає завжди привертає до себе увагу. Інші ж види використовують у благоустрої парків,скверів, бульварів, вулиць міста, оскільки вона має стійкість до помірної загазованості та задимлення. Групові посадки в поєднанні з іншими культурами (барбарисом, калиною, шипшиною, спіреєю, ялиною, березою тощо)посприяють  красивому композиційному рішенню, окремі посадки не менш привабливі. За останніми модними тенденціями прикрашати території з незвичайними яскравими плодами – тренд. То різні сортові варіації саджанців горобини стануть незамінними для місць відпочинку, наприклад поблизу альтанок, терас, патіо. Милуватися деревом чи кущем можна протягом всього року: навесні привабить своїм зеленим соковитим листям з ніжними білими чи рожевими суцвіттями, які протягом літа перетворюються на кетяги ягід, які достигаючи постійно змінюють своє забарвлення.  Восени червоно-помаранчеві (жовті чи чорні) яскраві ягоди вириватимуть рослину із зеленого середовища, приваблюючи не тільки людей, а й птахів. А символічно ці ягоди здавна  символізували родючість, добробут, незгасне полум’я домівок. А вінки з горобини захищають будинок і його мешканців від злих духів і псування, навіть купаючи дітей радили додавати декілька ягід горобини, щоб дитина зростала невразливою та захищеною.