Слива

Слива. Загальна характеристика та умови вирощування

Слива (Prunus)  - поширена плодова культура як вишня із групи кісточкових. Цінується за високі дієтичні та смакові якості плодів, що використовуються як для технічної переробки, так і  вживають свіжими. Із них готують чудові компоти, варять варення, заморожують, сушать і в таких станах зберігають до весни, ласуючи та наповнюючи вітамінами до слідуючого врожаю. До речі, сушені плоди сорту Угорка називають чорносливом. Ціняться плоди за наявність в них органічних кислот, цукрі, вітамінів групи В, С, Р, РР, Е та А, пектинових та дубильних речовин, мінеральних солей. В Україні слива поширена в північно-західних регіонах, де сприятливі умови для її вирощування. Більшість сортів достигають в кінці літа – на початку осені. Таким чином, після смачних вишень та черешень ми будемо смакувати сливами. Дерево сливи чудово росте і дає високі врожаї на вологих і родючих грунтах. Погано себе почуватиме на піщаних, які погано утримують вологу, і це є основною відмінністю у вирощуванні  в порівнянні з вишнею. Слива також потребує багато тепла, без якого у ній не накопиться достатня кількість цукрів, особливо це стосується пізніх сортів, в яких плоди достигають у вересні  - жовтні, тому ця група дерев часто може пошкоджуватися взимку. Особливо чутливими до морозів є генеративні бруньки. Як в інших кісточкових, штамб та нижня частина скелетних гілок може пошкоджуватися опіками та морозобоїнами. Внаслідок цього відмирає кора, виділяючи камідь, що різко знижує довговічність і продуктивність дерев.

Слива розмножується переважно щепленням і кореневими відсадками. Кореневласні дерева як правило раніше вступають у плодоношення, менші ростом і легко відновлюються при повному підмерзанні надземної частини. Основним способом масового вирощування саджанців сливи є окуліровка. Щеплення живцем широко застосовують при перещепленні молодих дерев. У сливи краще від інших кісточкових приживаються живці. Для сливи підщепою часто являється алича. Вона з усіма сортами добре зростається, невибаглива до грунтових умов, на ній виростають сильнорослі та високорослі дерева. В останні роки часто застосовують підщепу у якості вишні повстяної. Вона морозостійка, невибаглива до грунтів, але несумісна з деякими сортами. При вирощуванні  сливи слід мати на увазі, що частина сортів потребує перехресного запилення, і деякі самоплідні сорти дають вищі врожаї при перехресному запиленні. Тому на невеликій відстані треба висаджувати 2-3 сорти сливи різних сортів з одночасним цвітінням чи щепити в крону одного дерева декілька сортів. Цього можна не дотримуватися у самоплідних сортах, таких як Угорка звичайна, Стенлей тощо.

Сорти слив

Сорти сливи значно різняться між собою за строками достигання і величиною плодів. Розглянемо одні з найпоширеніших:

-          Угорка звичайна (чи угорка домашня) – на Україні вирощується давно саме існує така думка, що це місцевий сорт народної селекції, але більшість сортознавців вважає що він був завезений з Угорщини чи Румунії. По всій Україні непогано себе почуває, хоча вже існує безліч клонів цього сорту, які розмножуються кореневими паростками. Якщо щепити на аличу, то цей сорт зростає до середньорослого розміру, досить зимостійкий. В плодоношення вступають на 5-6 рік та  за сприятливих умов дають високі врожаї. Сорт самоплідний, але вищі врожаї дає при запиленні сортами Ренклод Альтана, Угорка італійська, Ганна Шпет, тощо. Дерева погано витримують  повітряну, а особливо ґрунтову посуху, негативно на них впливає і надлишок кальцію, від чого вони хворіють на хлороз. Цвітіння настає пізно, тому квітки пошкоджуються  весняними заморозками. Плоди достигають у другій половині вересня - на початку жовтня, вони середнього та високого розміру, видовженої овальної форми, темно-сині з восковим нальотом, відносно добре тримаються на дереві. М'якуш жовто-зеленого кольору, щільний, високих смакових якостей. Кісточка невелика, плоска, добре відділяється. Чудові з них виходять сухофрукти, з неї роблять джеми, компоти, варення, виготовляють сік та споживають у свіжому стані.

-          Угорка італійська – пізньостиглий сорт, дерева є стійкими до низьких температур, відносно стійкі до грибкових хвороб, пізно цвітуть, дуже врожайні. Сорт самоплідний, але кращі врожаї отримують при наявності таких сортів, як Угорка звичайна, Кірке, Ренклод Альтана, Ганна Шпет тощо. Щеплені на аличу дерева зростають середньо рослими, добре загущені, плодоносити починають на 5-6 рік, дають високі врожаї при достатньому зволоженні грунту. При нестачі вологи, плоди сильно осипаються. Вони забарвлені в темно-синій колір з восковим нальотом, достигають на початку вересня. Масса плодів 25-30 г, в молодих дерев – до 40 г. Кісточка добре відділяється. Смак на високому рівні, але залежить від кількості тепла в період достигання. З цього сорту отримують найкращий чорнослив.

-          Ганна Шпет – німецький пізній сорт. Дерева зимостійкі, мають високу здатність відновлюватися після пошкодженням морозами. Сорт дуже вибагливий до тепла, в період дощового прохолодного літа можуть не набрати типових смакових якостей. Слабо виражена само плідність у цього сорту, тому з нею поруч потрібно висаджувати дерева сливи Угорки звичайної, Ренклода Альтана, для кращого перезапилення. Плоди округло-овальні, червоно фіолетові з восковим нальотом середньої величини. Достигають  у першій половині жовтня – наприкінці вересня. М’якуш зеленувато-жовтий, щільний, легко відділяється від кісточки, має високі смакові якості.

-          Ренклод Альтана – чехословацький середньопізній сорт, поширений в інших країнах, де вирощують сливу. Дерева, привиті на аличу, середньорослі, в південних регіонах достатньо зимостійкі. Урожайність регулярна і висока, лише мають крихку деревину, тому в цього сорту часто обламуються гілки, особливо перед  збиранням врожаю. Сорт відносно стійкий до хвороб, але у дощові роки плоди розтріскуються та гниють, пошкоджуючись  бактеріальними хворобами. Має середні строки цвітіння, самоплідність виражена слабо, тому біля неї слід висаджувати  дерева запилювачі - Угорка звичайна, Угорка італійська, Ганна Шпет тощо. Плоди на саджанцях формуються крупні до 40 г, округлі, буро-червоного кольору, покриті восковим нальотом.

-          Кірке – пізній англійський сорт, поширений у південних районах. Щеплені на аличі дерева середньо рослі, з густою круглою кроною, вступають у плодоношення  на 5-6  рік. Цей сорт витривалий до нестачі вологи та низьких температур. Сорт самобезплідний, тому сусідами стануть найкраще такі сорти як Угорка італійська, Ганна Шпет, Ренклод Альтана тощо. Плоди формуються кулястої форми великого розміру (від 30 г до 50 г), темно-сині, вкриті густим темним нальотом. Мякуш зеленувато жовтий, щільний, дуже приємного кислувато-солодкого смаку. Чим більше попаде тепла при  достиганні, тим солодшими будуть вони. Кісточка невелика, добре відділяється від м’якуша. Плоди використовують свіжими та для технічної переробки.

-          Ренклод Карбишева – ранньостиглий сорт української селекції. Дерева прищеплені на аличі середньорослі, скороплідні, високоврожайні, посухостійкі, але недостатньо зимостійкі. Плоди плоско округлі, рожево-червоного кольору з восковим нальотом, великі та красиві. Мають жовтий м’якуш, невелику кісточку, що добре відділяється від нього. Достигають на початку серпня. Мають приємний смак.

-          Стенлей – пізній американський сорт. Щеплені на аличі дерева формуються сильнорослі, з пірамідальною кроною, відзначаються скороплідністю, високою врожайністю та стійкістю до хвороб. Сорт самоплідний, але краще плодоносить при наявності іншого сорту поряд. Плоди дає великі до 40-50 г, овальні з округлою вершиною, червоно-фіолетові, з восковим нальотом. М’якуш  жовто-зелений, соковитий, високих смакових якостей. Кісточка відділяється легко, достигає на початку  чи  в середині вересня. Має відмінні смакові якості.

Так як і у всіх плодових культур ми ще майже безкінечно можемо розглядати інші сорти, які вивели  селекціонери, і що притаманні для вирощування в тих чи інших умовах, але точно скажемо, що ці плоди мають високе значення у нашому харчуванні  та повинні вирощуватися на ділянках.