Бірючина

Бірючина. Загальна характеристика

Бірючина (Ligustrum) -  рід  вічнозелених чи листопадних кущів, який відносять до родини Маслинові. Природний ареал зростання розташований в Азії, Північній Африці, Європі, Австралії.  Хоча велика кількість рослин зустрічається і в Японії, Тайвані, Китаї, Гімалаях. Назва походить від латинського «ligare» - «пов’язувати», тобто його кора має зв’язуючі терпкі властивості дії на організм. Загальна структура чагарнику виглядає неохайно, а от його доглянуті форми мають дуже декоративне значення в благоустрої просторів озеленених ділянок. Саме обрізка стала для бирючини переломним моментом того, що рослину так широко почали використовувати у ландшафтному дизайні. Саджанці виростають  у висоту до 2 м та 1 м набувають по ширині, На гілках розташовуються подовжені яйцеподібні листя, зверху темно-зеленого забарвлення, та світлішого знизу. Таке забарвлення характерне типовій формі, а сортові варіації набувають різноманітного забарвлення жовтих, та варієгатних відтінків. Квітують маленькими білими квітами в червні - липні протягом трьох місяців, на них потім формуються отруйні чорні ягоди. В нашому побуті набуло назви «чорне лико», з якими слід бути обережними.  В Україні  найчастіше вирощують бирючину звичайну, якій характерні висока морозостійкість та швидкий ріст. В культурі вирощується кілька видів та їх різноманітні сорти.

Особливості

Бірючина звичайна  - гіллястий листопадний чагарник, має стійкість до тінистого місцезростання з темним зеленим листям, кущ може досягати до 5 метрів у довжину. Найпопулярніші сорти: ’Aurea variegatum’ -  пістрява золотиста бирючина заввишки до 1 м, в ширину 1,2 м; ‘Vicaryi’ – золотистого забарвлення напів вічнозелена бірючина до 1 м заввишки,  восени набуває особливо декоративного кольору фіолетово-бронзового; ‘Aureum’ – сорт насиченого жовтого кольору, не квітує, повільно зростає, та якщо зима видається теплою, то зберігає листя до весни.

Саджанці бірючини посухостійкі, ростуть як на сонячних так і на тінистих ділянках, невибагливі до грунтів. Лише на пісках та дуже сухих грунтах не ростуть, все ж потребують постійного зволоженого та поживного грунту, тому часто під рослину вносять комплексні  мінеральні добрива, додають перегній, торф. Найкращий період для висаджування рослин – рання весна або рання осінь(вересень-жовтень), після посадки слід пролити добре, інколи при можливості застою вологи – створюють дренажний шар. Постійна формуюча стрижка повинна стати основою у догляді за рослиною.  В ландшафтному дизайні  вирощують зазвичай в якості живої огорожі, так як крона досить розлога, при стрижці створює щільний та міцний каркас.  Якщо вам не вдалося ідеально провести стрижку – не проблема, за короткий період рослина швидко відросте та покриє всі «огріхи», що були допущені при обрізці. Ширина кроку посадки повинна становити від 50 до 100 см, зазвичай, 70 см. Перші формуючі стрижки починають на висоті 30-40 см, створюючи гілкування з самого низу, та проводити протягом перших 2-3 років, доки кущ не набуде пишності та щільності, далі з нього можна вистригати будь-які фігури. Чудовим варіантом використання бирючини – бонсай, які являються трендовими  у японських та англійських садах. Рослина має гнучкі пагони та прекрасна здатність швидко відновлюватися після обрізки. Останнім часом також популярності набуло вистигання низьких подушок – «карікомі», що також родом походить з Японії. Доглядати за саджанцями легко: вчасно поливати, обрізати, розрихлювати верхній шар грунту, для доступності до коренів повітря, видаляти бур'яни навколо стовбуру, або можна замульчувати, це сприяє викреслити пару пунктів у догляді. Бірючина звичайна – найвитриваліший до низьких зимових температур вид, тому і застосовується найчастіше, інші ж види можуть пошкоджуватися морозами, тому часто потребують укриття, або прикиданням снігу. Також рослина має стійкість до хвороб та пошкодження шкідниками. При посадці в кислі грунти може пошкоджуватися плямистість чи борошниста роса. В цьому випадку вносять вапняк чи доломітове борошно в грунт, і обробляють рослину розчинами фунгіцидів. З шкідників, що можуть вразити  - це павутинні кліщі, трипси, попелиці, щитівки. За цих умов використовують інсектициди разом з акарицидами. Їх широкий вибір представлений на ринку у великому об’ємі. Розмножується кореневими відводками, живцями, порослю, яку формує кущ і насінням. В будь якому випадку рослина добре вкорінюється і приживається, формуючи розгалужене коріння. Вирощені саджанці добре та швидко приживаються на місці незалежно від того чи буде це відкрита коренева система чи закрита. В контейнерах рослини можна висаджувати протягом всього вегетаційного періоду. І звичайно, використавши її в озелененні  ви не будете розчаровані, адже рослина створить гармонійну композиційну структуру.