Лихнис

Ліхніс. Загальна характеристика

Ліхніс (Lychnis) – багаторічна трав’яниста рослина. Часто використовується для створення садів природного типу, для використання в квіткових групах, міксбордерах. Різні форми та види ліхнісу  вражають яскравістю пелюсток. ЇЇ вибирають як досвідченні садівники так і любителі. В народі набула поширених назв –«горицвіт» та «зірка», які передають її характерну особливість.  Ще одна особливість – це сік, що має властивість до намилювання, за що ще й отримало інші назви «татарське мило» чи «мильнянка». Ця квітка завжди помітна на будь-якій клумбі, і зразу ж попадає в очі. Це рослина від 30 см у висоту до 1 м, в залежності від виду, має прямі стебла і дуже декоративним попелястого відтінку ланцеподібним листям. Суцвіття білого, рожевого чи червоного кольорів. І квітне ліхніс протягом місяця, якщо вчасно видаляти засохлі суцвіття.

Види ліхнісу

Рід ліхніс містить понад 30 видів рослин як однорічних, так і багаторічних, але найбільш широке поширення у ландшафтному дизайні такі види:

-          Халцедонський ліхніс (Lychnis chalcedonica) – багаторічник, заввишки до 1 метра із прямим стеблем. Листочки по формі овальні або ланцетоподібні, опушені. Квітки дрібні (до 1 см), з'єднуються у шапковидні суцвіття білого, червоного чи рожевого кольорів.

-          Корончатий ліхніс (Lychnis coronaria)  – багаторічник з густо розгалуженими стеблами темного попелястого кольору. Досягає висоти 45-90 см. Зацвітає в кінці весни – на початку літа і аж до пізньої осені дарує суцвіття рожевого, білого або яскраво-малинового тону.

-          Ліхніс альпійський  (Lychnis alpina)– невисокий чагарник, лише до 20 см у висоту, що часто використовується в ландшафтному дизайні при оформленні кам'янистих гірок, рокаріїв. Часто розмножується насінням. Віддає перевагу сонячним сухим ділянкам, непримхливий до кліматичних умов, лише погано себе почуває у кислих важких грунтах з надмірною зволоженістю.

-          Ліхніс Віскарія (Lychnis viscaria) - виростає у висоту до 1 м, відрізняється особливим відтінком стебел – вони багряні. Суцвіття волотистої форми з білими, малиновими або рожевими пелюстками. Зацвітає навесні  та цвіте весь червень та липень. Вирощувати ліхніс Віскарія рекомендується на пухких вологих грунтах.

-           Ліхніс Хааге – компактний кущ, у висоту до 40-50 см, виведений селекціонерами як садовий гібрид. Відрізняється яскраво-червоними або яскраво-жовтогарячими суцвіттями.

-          Ліхніс Аркрайта (Lychnis arkwrightii) – декоративний багаторічник, який використовується для створення яскравої, контрастної плями помаранчевих квітів на фоні зеленого-бронзового листя. Заввишки рослина до 35-40 см, з лінійним листям та квітами в діаметрі до 3 см, що квітують з червня по серпень.

Умови вирощування та використання

Успішне вирощування ліхнісу залежить від умов його посадки у відкритий грунт та забезпечення догляду.

Ліхніс краще зростає при посадці саме на сонячній стороні, тоді суцвіття набувають більшого розміру, стають повнішими і яскравішими. Ліхніс морозостійкий, тому не вимагає укриття для зимівлі.

Підходящий грунт для ліхнісу – зволожений, піщаного типу. Особливо важливий дренаж кореневої системи, бо на перезволожених він може захворіти на бактеріальні хвороби. При посадці саджанці слід підживити  мінеральними добривами, роблячи акцент на калію, що додатково сприятиме пишному цвітінню. Кожні 4-5 років рослину слід пересаджувати та розділяти, на осінь зрізати пагони до самих коренів.

Розмножувати ліхніс можна вегетативним методом (розподілом куща, живцями) і насінням. Ліхніс, на відміну від інших чагарників, досить добре розмножується насінням, що має відмінну схожість, окремі види та сорти можуть розмножуватися навіть самосівом. Для вирощування ліхнісу з насіння потрібно їх навесні (квітень-травень) висівати у відкритий грунт. Найбільш підходящий температурний режим їх проростання – близько 18-20°С, час появи сходів – через 3 тижні після посіву. Розмноження живцями проводиться на початку літа. Для цього нарізають молоді пагони рослини довжиною до 20-25 см, висаджують у парник, чекають укорінення та пересаджують на постійне місце на початку осені. Розмноження поділом куща: від материнського куща разом із кореневищем відокремлюють частину, що містить молоді пагони, і пересаджують на нове місце.

 Хворобами та шкідниками ліхніс заражається рідко, але при неправильному догляді може уражатися кліщем павутинним, борошнистою росою, попелицею, листовійкою. Вирощування багаторічника у перезволоженому ґрунті може спровокувати його захворювання на кореневі гнилі, плямистість листа, іржу. Рекомендується забезпечити хороший дренаж грунту під рослиною, постійно проріджувати чагарник, а грунт попередньо, перед посадкою ліхнісу, слід обробити препаратами, що містять мідь. Чи відповідно, хімічними фунгіцидами і інсектицидами.

Ліхніс у ландшафтному дизайні

Ліхніс у ландшафтному дизайні застосовують у квітниках, групових посадках, міксбордерах. Він гарно виглядає  на кам'янистих гірках, рокаріях. Також ліхніси застосовують в оформленні берегів декоративних ставків та озер, чудово поєднуючись з галькою та великим камінням. Високорослі форми можна використовувати для декорування парканів, стін, альтанок (поєднуючи, наприклад, з клематисом). Гарно виглядатиме з айстрами, хризантемами, дзвіночками, гіпсофілою, королицею, гвоздиками, стахісом тощо.