«Моя дочка їсть тільки лохину, щойно починається сезон, — з гордістю якось заявила колега. — Відчуває себе прекрасно, та й фігура відмінна». Лохина — непоказна на вигляд, округла синювата ягода з білим нальотом, на ринку і в магазинах коштує недешево, тому можливість включити її до постійного раціону, замість сніданку, обіду і вечері — задоволення не для кожного. Та й чи корисно це насправді? Яка буває лохина, як її правильно вирощувати, і що варто враховувати садівникам для досягнення найкращого результату — про це у нашій статті.

Лохина чи чорниця?

Лохина (латинська назва Vaccínium uliginosum) — листопадний кущ з сімейства вересових, окремі сорти можуть виростати до 3 м, але в середньому «красуня» не перевищує 1 м. Найближчий родич брусниці та чорниці. З останньою лохину часто плутають, що взагалі-то, дивно: якщо копнути, як то кажуть, глибше, то відмінностей можна знайти багато. Ми ж скажемо тільки про основні: у лохини повністю деревне стебло, він світліший, ніж у чорниці. Відрізняються ягоди й за формою квітколожа: у лохини воно начебто поламане, а у чорниці — практично кругле, рівне. Варто подивитися і на сік плодів — у лохини він блідого, ненасиченого кольору, у чорниці ж, навпаки — густо забарвлений, фіолетово-синій, погано змивається з рук.

Види та варіанти її назв

Лохині тривалий час приписували запаморочні, п'янкі властивості, у зв'язку з цим існують і варіанти її назв: п'яничка, п'яна ягода, дурника, водоп'яна. Річ у тому, що поруч з кущем любить селитися багно болотний, чиї білі квіти як раз і роблять відповідну дію, якщо їх довго нюхати. Оскільки при зборі лохини люди не могли цього уникнути, то думали, що п'янить саме вона. Істинний же винуватець довгий час залишався нерозкритим. Лохину ще називають синій виноград, синька, голубець, голубка.

Виростає кущ в регіонах з холодним кліматом, на Північній півкулі — скрізь — від болота до гірських вершин. Зустрічаються як окремі колонії, так і величезні території в кілька десятків квадратних кілометрів, як в Забайкаллі. На Україні ягода міцно закріпилася в Карпатах. Варто відзначити, що ринкова лохина — це, в основному, результат роботи трудівників штучних плантацій.

 

У світі існують 4 групи сортів лохини:

  • північні високорослі (найбільш поширені, дуже морозостійкі, родять у великій кількості, плоди ранні, великі й соковиті);
  • південні високорослі (більше підходять для регіонів з м'якою зимою, посухостійкі, на смак ягоди схожі на північні сорти);
  • середньорослі (підходять для вирощування в контейнерах, улюблена температура від +1 до +7 градусів Цельсія, ягоди не дуже великі);
  • низькорослі (їх рекомендують висаджувати тільки в комбінації з іншими сортами, для кращого запилення, плоди дрібніші, менш соковиті, але при цьому з ароматом диких лісових ягід).

У кожному блоці виділяють десятки сортів, вони відрізняються відтінками смаку, особливостями вирощування та датами дозрівання. Якщо ви хочете отримати рясний урожай лохини у своєму саду, варто це врахувати при покупці саджанців.

Ранню лохину збирають з третьої декади травня до середини липня, ягоду середнього сезону — з другої половини липня по 20 серпня. А пізню лохину — із серпня до кінця вересня.

Як виростити

  • Лохина вважається невибагливою культурою. Слід підібрати для неї кислий ґрунт (pH 4-5) і постійно підтримувати даний рівень кислотності.
  • Кущі полюбляють зволоженість, тому їх треба добре поливати, щоб на глибині 15-25 см коріння завжди були вологими, але при цьому не залиті.
  • «Лісову красуню» не шанують шкідники, і хвороби її не беруть, в цьому велика перевага для садового обробітку.
  • Кущі починають родити на третій рік.

Чи корисна вона?

Безперечно корисна. Ягода вважається дієтичним цінним продуктом (калорійність 35 ккал на 100 г), вона «розганяє» обмін речовин, сприяючи схудненню; підсилює дію цукрознижувальних препаратів; нормалізує серцевий ритм; зміцнює кровоносні судини.

Краще вживати ягоди у свіжому вигляді, але корисні властивості зберігаються й у вигляді варення, компотів, а також якщо перетерти їх з цукром.

При цьому дієтологи не радять об'їдатися лохиною — оптимальна денна норма, на їхню думку, не повинна перевищувати 2 склянки.