Крушина

Крушина. Загальна характеристика та умови вирощування

Крушина (чи жостер - Rhamnus) – листопадний широкий та розлогий кущ  заввишки до 8 м, часто має нерівномірний стовбур, дещо скривлений. Відноситься до сімейства крушинових (Rhamnaceae), за побутовими назвами як тільки не називають його – жостер, борлак, вовчі ягоди, грудні ягоди, жест, іміна, раст, саква, собачник, черемха Шакпак тощо.  Він поширений серед чагарникового зростання на берегах річок в лісових та лісостепових смуг Європи, в Україні, Росії, на Кавказі, Середній Азії. Гілки розташовуються супротивно на пагонах і закінчуються колючками стеблового походження. Листя зеленого забарвлення, має 3 пари виступаючих жилок. Квіти дводомні, дрібні, зеленуваті, розташовуються у пазухах по 10-15 штук. З них формуються соковиті плоди-кістянки, в діаметрі до 6-8 мм, отруйні. Молоді плоди мають червоно-малинове забарвлення, а зрілі – чорно-фіолетові, блискучі. Цвітуть у травні-червні, а достигають у вересні-жовтні.  Грунтах віддає перевагу зволоженості та поживності, а ще її слід висаджувати у напів тінистій місцевості. Крушина – гарний медонос. З давніх давен використовували її дивовижні фарбувальні властивості. Фарбу добувають із кори, листя та плодів. Вона відрізняється винятковою стійкістю, не вицвітає і придатна для фарбування паперових та шовкових тканин, шерсті, шкіри, паперу, деревини. Всі види жостеру містять барвники, але кожен з них  має свої особливості, дає свій характерний відтінок. Особливо цінним і важливим барвником досі вважається лакао — китайська зелень, або зелене китайське індиго, — водний відвар кори та листя рослин двох ендемічних китайських видів: крушини корисної (R. utilis) та крушини кулястої (R. globosa). Пофарбовані локао китайські шовки протягом сотень років дивують європейців красою, яскравістю, чистотою та стійкістю фарб, блиском та грою тканини. Ще жоден штучний барвник не перевершив локао благородством тону.

Крушину застосовують як лікарський та фармакологічний засіб, використовуючи не тільки ягоди та насіння, а кору, листя та квіти. Зрілі плоди жостеру містять велику кількість антраглікозидів, флавоноїди, органічні кислоти, слизь, цукри, камедь, пектин. В листях розташовується велика кількість вітаміну С. В корі виявлено  вуглеводи, яблучна кислота, ефірна олія, каротини, алкалоїди, дубильні речовини, вищі жирні кислоти. В насінні – велика кількість жирного масла, парафіну, гліцериди кислот: лінолевої, олеїнової, стеаринової, пальмітинової, масляної тощо. Всі ці речовини формують основу хімічного складу крушини. Тому в лікувальних цілях за призначенням лікаря його застосовують як проносний та легкий антисептичний засіб. А саме при коліках, набряках сердечного та ниркового походження, гельмінтозах, подагрі, клімаксі, при тахікардії, запамороченні, депресії, свербежі та мігрені, а при гепатитах – вживають відвари та настоянки кори. Кора часто входить до складу потогінних та вітрогінних зборів,при малярії, діатезі, ревматизмі, при легких порушеннях обміну речовин. Найчастіше ягоди для сировини після дозрівання збирають та висушують, потім зберігаючи у сухих приміщеннях. Кору обов’язково слід висушити перед використанням, оскільки у сирому стані вона містить токсичні речовини і може спровокувати нудоту.

Відомо практично 150 видів жостеру, але в лікувальних цілях переважно застосовуються лише три:

- Ломка (чи вільхоподібна).

- Проносна (або жостер).

- Американська.

Крушина ламка (чи вільхоподібна) - (Rhаmnus frangula) – деревоподібний чагарник у висоту до 7 м, за назвою можемо помітити, що її гілки мають певну ламкість і крихкість. У неї гладкий стовбур з темно-бурим відтінком, без будь яких плям та інших утворень( на відміну від крушини проносної, стовбур якої має колючки), а листова пластина дещо відрізняється від інших видів, має округлу форму та загострення на кінчику. Квітує в травні-червні непомітними світлими дрібними квітами, з яких в липні-серпні з'являються плоди мінливого кольору із зеленого вони перетворюються на червоний, а потім по достиглості - на чорний.

Крушина проносна (жостір проносний - Rhamnus cathartica) – вид відрізняється викривленим стволом, заввишки до 8 метрів, з шорсткою корою практично чорного кольору. Гілки чагарнику завершуються колючками в  основі. Листя прості, дещо пильчасті по краям. Квітки зеленувато-жовтого кольору, з яких формуються округлі плоди, розмір яких не більше горошини. Спочатку плоди мають зелений колір, а потім по стиглості чорніють. Цвітуть саджанці з травня по червень, а плодоносять - з вересня по жовтень. Важливо розуміти, що незрілі плоди крушини проносної – отруйні!

Крушина американська (каскару) - чагарник з численними непоказними квітками, зібраними в грона. Зрілі плоди відрізняються чорним кольором. Батьківщиною Каскару є Північна Америка (зокрема Тихоокеанське узбережжя). Як у народній, так і в офіційній медицині препарати американської крушини застосовуються, як м'який проносний засіб, показаний при: запорах; тріщинах в анальній області; геморої; при станах після оперативного втручання, яке здійснюється на прямій кишці. Даний вид жостеру дуже цінується в медицині, так як набагато менше подразнює кишечник. До того ж до препаратів американської крушини не спостерігається звикання.

Використання в озелененні

Найкраще вони виглядають, коли висаджені невеликими групами чи поодиноко. Особливо ефектні на кам'янистих схилах, закріплюючи їх, та по берегах водойм. На великих площах озеленення в окремих випадках застосовують посадку масивами. Саджанці крушини чудово піддаються стрижці, тому інколи використовуються як формовані живоплоти.