Сціадопітіс мутовчатий (Sciadopitys verticillata) – вічнозелене надзвичайно декоративне реліктове дерево періоду мезозойської ери. За іншими назвами  - це сосна зонтикова чи вед зонтиковий, або ще за японською назвою «ханемазі» - «золота сосна». Це унікальна рослина, як і гінкго, воллемія чи вельвічія, єдина у своєму роді. В далекі часи, в епоху динозаврів ведові та гінкгові ліси тяглися від Гренландії вздовж всієї Європи, вздовж Сибіру до Японії та  Камчатких лісів. В перекладі з латинської мови означає «знаю». Сьогодні веди збереглися лише у гірських ущелинах кількох японських островів, біля священних гаїв японських храмів, де під кроною цих дерев монахи набувають стану осяяння, мудрості та глибокого умиротворення, що залишається довгий час. Рослина буде цікава садівникам-колекціонерам, поціновувачам рідкісних реліктових рослин, ландшафтним дизайнерам, які створюють на своїй землі унікальні сади в японському, ведичному стилі, в стилі юрського періоду певні джунглі. Рослина живе до 700 років.

 Дерево має схильність зростати до 40 м у висоту, має міцний товстий стовбур  до 120 см та пірамідальною кроною, яка часто починаючи формуватися від стовбуру, нагадуючи кущовий тип. Вед зростає повільно, до 30 см в рік,а в молодому віці це може бути до 10-15 см.  Деревина  дуже міцна, водостійка, на колір жовто-червона, формує дуже красивий малюнок по структурі, тому в Японії є дуже цінною та завжди закладається в лісопосадках. Головною особливістю цієї рослини є її незвичайна хвоя, яка нагадує соснову, але це лише здалеку. Вона гладка та блискуча, часто світло-зеленого кольору, знизу з двома білими смужками, на дереві тримається до 2 років.  Вздовж пагонів росте дрібна товста хвоя довжиною до 5 мм, а на кінцях формується парасолькою довга до 15 см. Хвоя складається з двох голок, що зрослися. Такої будови немає більше ні в яких хвойних. Рослину часто вирощують в культурі Бонсай, бо має не швидкий темп росту. Рослина однодомна формує овальні шишки довжиною до 12 см, які дозрівають на другий рік при чому вони тримають свою форму. В ньому крилате насіння довжиною до 1-1,5 см.

Рослина зростає в помірному теплому кліматі, але в умовах клімату на територіях України може пошкоджуватися  морозами, загалом рослина може витримати морози до -30 С, а от  головним шкідником в такому випадку є вітер. Тому саджанці в молодому віці потребують укриття, а посадка повинна бути на південному боці, захищеному від вітру місці. Грунт повинен бути слабо кислої реакції, вологий (але без застою) та поживний. Найкраще для цього підійдуть торф'яні, легкі суглинкові з сумішшю лісової мікоризної підстилки. До шкідників та хвороб сціадопітіс стійкий, майже ніколи не уражається, лише при лужних грунтах може постраждати на хлороз. Рослина найкраще почуває себе у напів тінистих місцях, на відкритих сонячних також добре ростиме, але в такому випадку важливе зволоження ділянки. Розмножують переважно насіннєвим способом, укорінення живцями - не працює, насінню важливо пройти стратифікацію, але все ж цей вид матиме низький процент схожості. Найкраще сціадопітіс поєднується з папоротями, ялицями, тисами, кедрами, магноліями, вересовими рослинами.