Бірючина звичайна Бірючина звичайна (Ligustrum vulgare) – це напів вічнозелений листопадний чагарник, який відноситься до сімейства маслинових, до якої входить 50 видів, що зростають на територіях Європи, Азії, Австралії, Північній Африці. В побуті її називають «вовчі ягоди», в дикій природі вона зростає на територіях з субтропічним кліматом, найчастіше в підлісках, де має вічнозелене листя, в нашому кліматі це листопадна культура. Зростає до 3-4 м, і по суті такої ж ширини, досить розкидиста. В озелененні бірючина є популярною у використанні, нерідко навіть стаючи підщепою для культурних сортів бузку. Структура росту крони бірючини асиметрична, дуже швидко вкорінюється, лише ледь торкаючись грунту, гарно стрижеться, стабільно та рівномірно оновлюючи структуру росту, хоча і повільно, стійка до умов вирощування в містах та промислових зонах. Найчастіше її використовують для живих огорож та бордюрів, для формування красивих фігур та елементів, декоруючи ними композиції в парках, скверах, поблизу адміністративних будівель. В особистих садах саджанці бірючини також не менш популярні, особливо є прекрасними представниками для розподілу зон саду, інколи відіграє роль акценту, добре поєднується в групових посадках, поєднуючись різними культурами: хвойними та листяними кущами, деревами, багаторічними травами, квітучими багаторічниками та злаками. Дизайнери та садівники полюбляють її через невибагливість до кліматичних умов, при тому що вона залишається достатньо декоративною, а при постійному формуванні – тримає форму, поступово ущільнюючись та розростаючись, формуючі непролазну живу огорожу (в цьому випадку розмір висадки між рослинами повинна становити 30-40 см). В червні-липні бірючина звичайна цвіте дрібними білими квітами, які формуються у чорні отруйні ягоди, тому слід ще врахувати, при тому як будуть розподілятися посадки, не слід її використовувати на територіях дитячих закладів. Навіть невелика кількість плодів призводить до сильної інтоксикації, яка супроводжується запамороченням, нудотою, сухістю у роті та втратою свідомості. Отруєння бірючиною може спричинити летальний кінець як у людей, так і у тварин. Кущ є морозо- та посухостійким. Зростає чудово як на сонячних, так і тінистих ділянках. Така ж ситуація і до вимогливості щодо ґрунтів – зростатиме всюди, лише крім кислих та піщаних, все ж таки віддаючи перевагу глинистим, гарно дренованим, помірної зволоженості, поживним. Лигуструм, як ще інколи називають бірючину звичайну, не слід розміщувати на низинах, де високий рівень грунтових вод, там саджанці погано себе почуватимуть. Біля дерев потрібно її садити, відступаючи у відстані до 1 м. Найкращим часом для посадки є весна чи осінь, хоча вкорінюється вона не залежно від вегетаційного періоду, особливо, якщо саджанці вирощені в контейнері. Навесні слід підживити комплексними мікродобривами, наприклад, нітроамофоскою, в ній містяться в рівних частинах ті основні елементи, що потрібні для розвитку рослини. В сухі періоди, та перший місяць після посадки, її слід поливати, а щоб зменшити кількість поливів, то навколо стовбурову частину слід добре замульчувати, це збереже рослину від випаровування та пересихання грунту, росту бур’янів та додатково підживлювати рослину.Бірючина звичайна купити в Botanic Market
