Ялина сербська (Picea omorika) – вічнозелене хвойне дерево неймовірної краси та грації, що виростає до 20-30 м у висоту, з діаметром щільної вузької пірамідальної крони до 2-4 м. В умовах саду це буде висота до 10 м. Річний приріст її становить 20-30 см в рік, вона одна з найбільш швидкоростучих ялин. Крона зазвичай висока, гілки розлягаються до землі, але кінці завжди припідняті вгору, що надає їй своєрідної пишності. Бічні гілки короткі, звисають, ущільнюючі ялину. Хвоя довжиною до 1-2 см, приплюснута, колюча яскраво-зеленого кольору, а з іншої сторони - сиза з білою полосою,  часто здається здалека блакитно-зеленою.  Має красиві продовгуваті яйцеподібні шишки у вигляді веретена, майже чорного кольору з фіолетовим відтінком. Потім забарвлюються в світло-коричневий колір, довжиною 5-7 см та до 1 см в діаметрі.  Ялина сербська цінується за не примхливість до складу грунту, зростатиме і на лужних, і на кислих, піщаних, хоча краще буде себе почувати в суглинках. Кореневу систему як і в типової форми має поверхневу, тому не варто її пересаджувати, оскільки матиме ймовірність не прийнятися. Для неї важливий дренаж при посадці саджанця. Краще обирати контейнерні рослини, це сприятиме кращому та швидкому укоріненню саджанця. Ялина сербська  має безліч чудових карликових сортів, які привертають до себе увагу, серед них і кулястий «Гном» та «Карел», плакуча «Пендула», низька конусоподібна «Нана», що зростає до 1,5 м заввишки, та тримає компактну крону. Саджанці ялини слід висаджувати на сонячних та напів тінистих ділянках, має високу стійкість до посухи та забрудненому повітрю. Ялина Оморіка легка в вирощуванні, при додаванні комплексних мінеральних добрив зреагує швидшим ростом. В обрізці цього виду ялина не має потреби. Лише видаляти сухі гілки чи пошкоджені, інколи ущільнюють крону, обрізаючи центральні пагони бічних гілок. Має велику морозостійкість, витриманість до задимлення та загазованості повітря, не примхлива до умов міського середовища, що робить її затребуваною в озелененні міста, використовуючи в композиціях, одиночних, аллейних посадках в парках, скверах, бульварах. Назва рослини походить від місця зростання Ареалу, що розташований в Сербії, Боснії та Герцеговині на висоті від 800 м до 1700 м над рівнем моря на дуже крутих північних схилах. Винахідник, що вперше описав її, був сербом Йосифом Панчичем. Поширена в усіх регіонах північної півкулі землі в межах помірного клімату.  Ялина сербська дуже часто вирощується в лісових господарствах в якості новорічної ялинки, оскільки має компактну красиву форму крони, яка красиво виглядає, незалежно від того, яка кількість прикрас на ній. В Канаді та США  широко використовується у посадках лісових смуг, порода ялини дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка у переробці), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні музичних інструментів тощо. З ялини добувають смолу, дьоготь, живицю, деревний оцет.  Сам капітан Джеймс Кук робив алкогольне ялинове пиво на основі цукру під час своїх морських подорожей, щоб запобігти захворюванню цингою серед членів екіпажу його корабля.  Найстаріше дерево в Європі, яке зафіксоване з віком 125 років з моменту висадки,  зростає на території замку Метрлі у Великобританії.